Трансфертне ціноутворення: новації 2019 року

By in
Трансфертне ціноутворення: новації 2019 року

Трансфертне ціноутворення – це спосіб управління фінансовим результатом, оптимізація податку на прибуток і трансферу капіталу від одного підприємства до пов’язаного з ним іншого, при цьому за правилом «витягнутої руки» умови таких операцій не повинні відрізнятися від умов, що застосовуються при аналогічних операціях непов’язаними особами. Правила ТЦУ передбачають принципи оподаткування прибутку тими юрисдикціями, де його було фактично згенеровано. Тобто, розподіл прибутку між декількома юрисдикціями можливий лише тоді, коли такий розподіл є виправданим та відповідає економічній суті діяльності підприємств групи.

Відповідно до набрання чинності Законом України від 23.11.2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», з 1 січня 2019 застосовуються нові норми стосовно ТЦУ.

  1. По-перше, введено концепцію превалювання суті над формою для цілей ТЦУ. Нові абзац 24 пп.2.2.4 і пп. 39.2.2.10 Податкового Кодексу визначив, що комерційні та/або фінансові характеристики контрольованих операцій для цілей ТЦУ визначаються відповідно до фактичних дій сторін операцій та фактичних умов їх проведення. Розглядатися за таким принципом будуть всі фактично здійснені, але не оформлені документально, контрольовані операції. Так, податкові органи будуть перекваліфіковувати здійснені контрольовані операції за економічною суттю, а платникам податків варто відображати фінансовий результат за фактично здійсненими операціями і документально підтверджувати їх.
  2. По-друге, доповнено визначення контрольованих операцій. Так, за пп. 39.2.1.5. Податкового Кодексу, у випадку залучення осіб, які не здійснюють суттєві функції, не беруть на себе суттєві ризики, і не використовують суттєві активи, контрольованими операціями можуть бути визнані операції не лише з пов’язаними особами, а також з резидентами низько податкових юрисдикцій і нерезидентами спеціальних організаційно-правових форм. Також пп. «г» пп. 39.2.1.1 уточнює, що до переліку контрольованих операцій між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні також включаються операції по внутрішньогосподарським розрахункам. Тобто, будь-які операції між ними, при умові досягнення відмітки у 10 млн. грн., у тому числі по фінансуванню свого постійного представництва нерезидентом, визнаються контрольованими.
  3. По-третє, у випадку самостійного коригування податкового зобов’язання за ТЦУ, нарахування пені на суму несплаченого податкового зобов’язання починається після спливу строку для надання звіту (1 жовтня), а саме з 271-го дня.
  4. По-четверте, зміни відбулися у взаємодії контролюючих органів з платниками податків. За пп. 39.5.2.13 Податкового Кодексу, контролюючі органи можуть отримувати необхідну інформацію від платників податків, які формально не є сторонами контрольованої операції, але володіють необхідною інформацією. За пп. «г» пп. 39.5.2.13 контролюючий орган має право також проводити зустрічі з платниками податків для обговорення методології визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
  5. По-п’яте, було змінено критерії аналізу зіставності комерційних та фінансових умов операцій: тепер для такого зіставлення враховуються тип активу та його природа, а аналіз впливу таких активів проводиться за урахуванням їх юридичної приналежності, договірних умов використання, ексклюзивності, ступеню та тривалості правового захисту, географічної сфери застосування, діяльності, пов’язаної з розробкою, вдосконаленням, підтримкою, експлуатацією та захистом таких активів.
  6. По-шосте, пп. 39.3.2.7 Податкового Кодексу визначив, що стороною, яка підлягає дослідженню у випадку застосування методів рентабельності, визнається та сторона, щодо якої наявна найбільш повна та документально підтверджена інформація про фінансові показники контрольованої операції, які використовуються для розрахунку показників рентабельності. Також прийняте рішення стосовно вибору найбільш зіставного податкового періоду або періодів досліджуваної сторони має бути підтверджено відповідними обґрунтуваннями та розрахунками, які забезпечать найбільший рівень зі ставності під час економічного дослідження.

У цілому нові зміни до Податкового Кодексу стали продовженням впровадження світової практики регулювання ТЦУ в національне законодавство, а також проявом реалізації Україною взятих  на себе зобов’язань в рамках імплементації Плану BEPS (Плану дій ОЕСР з боротьби з ухиленням від оподаткування та виведенням грошей в офшори).